2016-02-16
Літературний збірник під незвичайною назвою “Поетична топоніміка” подарувала читачам центральної районної бібліотеки землячка з села Руде Село, поетеса, член Спілки письменників України Галина Литовченко (Мороз).
Одним з епіграфів даної збірки взято слова видатного українського письменника Василя Земляка:
“Варто писати про наші села і міста, про наші вулиці, називаючи їх справжніми іменами, щоб у людських серцяхрідна земля оживала, щоб чоловік, потрапивши на те чи інше місце, безпохибно впізнав: ось він, той край, про який читав.”
Редактор-упорядник Любов Сердунич так говорить про це видання: «Збірник “Поетична топоніміка”, немов своєрідний колаж, об’єднує села, хутори, селища, містечка і міста. А ще – творчих людей, різних за своєю майстерністю,фахом,світоглядом.Але всіх нас єднає любов до ріднокраю, найпершої своєї столиці, столиці свого родоводу, а також щире захоплення містами, селищами й селами, у яких пощастилонавчатись,працювати або покохати, і любов до найкращої у світі країни: неньки України.»
Не прийнято було в селі
Ні офіційно, ні між нами
Великі вулиці й малі
Чиїмось звати іменами.
Шляхам широким і вузеньким,
І знало з пелюшок дитя
Їх довгі назви й коротенькі.
Шкільна,Безодня,Чагарі,
Осики,Випас,Тополівка…
На Лисій сходились горі
Дубина й Вища Довгалівка.
Щоб не пішли у забуття
Й були нові наймення в шані,
Тепер в двори для прибиття
Таблички видали бляшані.
Сучасні назви для поваг,
Для реєстрації та преси.
Точніше буде - в двох словах
Для юридичної адреси.
А так, з портфелем – на Шкільну,
З коромислом – то на Безодню,
Та й корівок, як в давнину,
Пасуть на Випасі сьогодні.
Живе Церковна й Чагарі,
Шумлять Осики й Тополівка.
На тій же сходяться горі
Дубина й Вища Довгалівка.
Все та ж стежина на город,
Все та ж грунтівка під візками,
І назви, що давав народ,
Живуть у пам’яті віками.
Галина Литовченко “Влучні назви”