2013-10-04
… Помолотилися жита,
Поскиртувалася солома.
Набивши яблуком оскому,
У вирій осінь відліта.
Струсила листя із гілля́,
Внесла в розмови смутну тему ̶
З опалим цвітом хризантеми,
З прощальним криком журавля.
Насторожилася стерня,
На землю дрібно сіє мжичка.
В чобо́тях з гуми молодичка
Качок в повітку заганя -
це рядки з нової поезії Г.Г.Литовченко «Пізньо-осіння замальовка». «Яка в нас осінь, такі й вірші вийшли…» - говорить Галина Григорівна. Не властивий для початку жовтня майже зимовий холод не завадив теплому спілкуванню любителів поетичного слова та нашої гості - поетеси-землячки, члена Спілки письменників України Галини Григорівни Литовченко, яка завітала на зустріч з читачами до Володарської центральної районної бібліотеки. Серед присутніх були вчителі, учні Володарських шкіл №1 та №2, Завадівської школи, працівники районного будинку культури, районної бібліотеки. Привітав Галину Григорівну начальник відділу культури, туризму та з питань релігій Володарської райдержадміністрації Соколов Дмитро Андрійович.
Цього разу Галина Григорівна привезла збірочку «Схід сонця» з нового циклу «Закавказзя в спогадах українки». Видання здійснено цього року Кримською республіканською організацією Національної Спілки письменників України.
В своїй вступній статті «Замість передмови» Галина Литовченко пише: «В кінці 80-х років минулого століття за примхами долі разом із сім’єю приїхала до однієї із Закавказьких республік – Азербайджану до нового місця служби чоловіка. У звичної до частих переїздів в північних областях Росії, місцевостях в основному лісистих, ці разючі зміни викликали захоплення. Все оточення – від незвичного пейзажу до зовнішнього вигляду місцевих жителів здавалася суцільною екзотикою. Ті перші враження, які з часом набули більш широких масштабів, залишилися на все життя.
Сюжети моїх поетичних розповідей – це погляд зацікавленої української жінки на нове оточення, відносини з друзями, які належать до національності, етнічно далекої від української, але мають, як виявляється, багато спільного в ставленні до життя, до людини і до світу загалом.»
Чарівне дійство відбувалося в аудиторії. Авторка читала свої нові твори. ЇЇ задушевний, ніжний тембр голосу, прекрасне виконання заполонили всіх присутніх в залі. Голос - це саме життя… Але за цим голосом є серце, наповнене любов’ю до навколишнього світу.
Затамувавши подих слухали діти, світлішали обличчя у дорослих, відходили десь щоденні турботи. Здавалося, що на світі є одне-єдине – поезія і її авторка та виконавиця. І настільки змістовні ці твори, лагідне, просте, влучне, образне й проникливе слово, що здається ніби вона висловлює твою думку, твої почуття. Ці вірші неначе якийсь місток від серця поетеси до нашого серця. Вона відкрила свою душу і поділилася нею з нами.
Дзвінок із Баку
(…) Перетинали всяк мої дороги
Той загадковий Схід із краю в край.
Здавалось часом – світ,
забутий Богом,
Та раптом зовсім поруч –
справжній рай!
Було: пустельний вітер шарпав душу,
Волав під сонцем кам’янистий кряж,
Швиргали хвилі Каспію на сушу
Сльзини нафти на піщаний пляж.
А в той же час у тихій Ленкорані
Пухким вінцем акації цвіли,
Гойдались райські птахи на ліані,
Густі плющі дерева заплели.
Ділились тінню вікові чинари,
Стікали медом дині й кавуни,
Рясніли щедро фруктами базари
Та кликав пряний запах чайхани. (…)
Також познайомилися учасники зустрічі з новим прозовим твором авторки – оповіданням «Останній день прадіда Юхима», яке було надруковано газетою «Литературный Крым» у червні 2013 року.
Вдячні шанувальники Галини Григорівни та її творчості подарували їй сувеніри та квіти, а вона всім присутнім – нову збірочку «Схід сонця» з авторським підписом.