ЗУСТРІЧ У ВОЛОДАРСЬКІЙ ЦРБ

2013-10-04

/Files/images/SAM_9537.JPG

… Помолотилися жита,

Поскиртувалася солома.

Набивши яблуком оскому,

У вирій осінь відліта.

Струсила листя із гілля́,

Внесла в розмови смутну тему ̶

З опалим цвітом хризантеми,

З прощальним криком журавля.

Насторожилася стерня,

На землю дрібно сіє мжичка.

В чобо́тях з гуми молодичка

Качок в повітку заганя -

це рядки з нової поезії Г.Г.Литовченко «Пізньо-осіння замальовка». «Яка в нас осінь, такі й вірші вийшли…» - говорить Галина Григорівна. Не властивий для початку жовтня майже зимовий холод не завадив теплому спілкуванню любителів поетичного слова та нашої гості - поетеси-землячки, члена Спілки письменників України Галини Григорівни Литовченко, яка завітала на зустріч з читачами до Володарської центральної районної бібліотеки. Серед присутніх були вчителі, учні Володарських шкіл №1 та №2, Завадівської школи, працівники районного будинку культури, районної бібліотеки. Привітав Галину Григорівну начальник відділу культури, туризму та з питань релігій Володарської райдержадміністрації Соколов Дмитро Андрійович.

Цього разу Галина Григорівна привезла збірочку «Схід сонця» з нового циклу «Закавказзя в спогадах українки». Видання здійснено цього року Кримською республіканською організацією Національної Спілки письменників України.

В своїй вступній статті «Замість передмови» Галина Литовченко пише: «В кінці 80-х років минулого століття за примхами долі разом із сім’єю приїхала до однієї із Закавказьких республік – Азербайджану до нового місця служби чоловіка. У звичної до частих переїздів в північних областях Росії, місцевостях в основному лісистих, ці разючі зміни викликали захоплення. Все оточення – від незвичного пейзажу до зовнішнього вигляду місцевих жителів здавалася суцільною екзотикою. Ті перші враження, які з часом набули більш широких масштабів, залишилися на все життя.

Сюжети моїх поетичних розповідей – це погляд зацікавленої української жінки на нове оточення, відносини з друзями, які належать до національності, етнічно далекої від української, але мають, як виявляється, багато спільного в ставленні до життя, до людини і до світу загалом.»

Чарівне дійство відбувалося в аудиторії. Авторка читала свої нові твори. ЇЇ задушевний, ніжний тембр голосу, прекрасне виконання заполонили всіх присутніх в залі. Голос - це саме життя… Але за цим голосом є серце, наповнене любов’ю до навколишнього світу.

Затамувавши подих слухали діти, світлішали обличчя у дорослих, відходили десь щоденні турботи. Здавалося, що на світі є одне-єдине – поезія і її авторка та виконавиця. І настільки змістовні ці твори, лагідне, просте, влучне, образне й проникливе слово, що здається ніби вона висловлює твою думку, твої почуття. Ці вірші неначе якийсь місток від серця поетеси до нашого серця. Вона відкрила свою душу і поділилася нею з нами.

Дзвінок із Баку

(…) Перетинали всяк мої дороги

Той загадковий Схід із краю в край.

Здавалось часом – світ,

забутий Богом,

Та раптом зовсім поруч –

справжній рай!

Було: пустельний вітер шарпав душу,

Волав під сонцем кам’янистий кряж,

Швиргали хвилі Каспію на сушу

Сльзини нафти на піщаний пляж.

А в той же час у тихій Ленкорані

Пухким вінцем акації цвіли,

Гойдались райські птахи на ліані,

Густі плющі дерева заплели.

Ділились тінню вікові чинари,

Стікали медом дині й кавуни,

Рясніли щедро фруктами базари

Та кликав пряний запах чайхани. (…)

Також познайомилися учасники зустрічі з новим прозовим твором авторки – оповіданням «Останній день прадіда Юхима», яке було надруковано газетою «Литературный Крым» у червні 2013 року.

Вдячні шанувальники Галини Григорівни та її творчості подарували їй сувеніри та квіти, а вона всім присутнім – нову збірочку «Схід сонця» з авторським підписом.

/Files/images/SAM_9505.JPG

/Files/images/SAM_9534.JPG

/Files/images/SAM_9543.JPG

/Files/images/SAM_9546.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 105

Коментарi