Зустріч у Рудому Селі

2013-05-14

/Files/images/DSCN0017.JPG Зустріч у Рудому Селі

14 травня у Рудому Селі відбулася зустріч бібліотечних працівників Володарської районної бібліотечної системи з членом Спілки письменників України, поетесою Галиною Григорівною Литовченко, поетом, гумористом Миколою Устимовичем Драчуком, поетесою Вірою Григорівною Лимар .

Усі троє – уродженці Рудого Села, талановиті особистості, котрі дуже близькі за світоглядом, родичі по селу, по духу, по спілкуванню. Проте творчість у кожного - індивідуальна.

Галина Григорівна Литовченко нині мешкає в Криму. Вона - автор трьох поетичних збірок «Не займай мене, осене…» (2008), «Лаванда на спомин» (2009), «Шовком вишиті мережки» (2011) та першої книги прози «Далеке літо» (2013).

У її віршах - любов і туга за своїм селом, де пройшло її дитинство, спалахнули перші дівочі почуття, туга за тим, чого не повернути, а ще - невгасима цікавість до всього, що відбувається навколо,- мистецтва, праці у селі, краси природи, української історії, наших звичаїв і традицій, пам’яті народу.

На запитання, коли приходить творче натхнення, в яку пору року, відповіла що, звичайно, весною. А ще те, що пройшло через серце і пишеться краще. Тому багато віршів це - відображення її життя.

Не можна стримати сліз, коли звучить поезія « Домівка кличе», і, мабуть, найбільшою похвалою для Галини Григорівни став лист колишнього її учителя який працював у Рудосільській середній школі Сергія Луковича Носаня, письменника, драматурга, члена Національної спілки письменників України з 1972 року ( м.Черкаси):«Сердечно дякую Вам за чудові, хвилюючі душу вірші, точніше - поезії. На одному подиху прочитав Вашу першу поетичну збірку « Не займай мене, осене...». Окремі тексти перечитував по кілька разів. Ви збулися і як шляхетна жінка тонкого і вразливого серця, і як поет, чий самобутній голос світло вирізнюється серед повені переважно сірого водянистого вірша - описання нашого часу. Слово Ваше ніжне, образне й точне, а в ньому повно Вашої душі й болю».

Домівка кличе

Домівка рідна в гості кличе знову.

Рішила твердо, щоб там не було,

Поїду влітку я обов’язково

У чергову відпустку у село.

Зніму найперше туфлі на підборах,

На ганок речі кину нашвидку

І розстелю рядно під осокором –

Спочину хвильку в свіжім холодку.

А скуштувати найсмачнішу воду

Піду босоніж в берег навпрошки

З пустим відром через рясні городи,

Де гарбузиння лізе на стежки.

Зірву з капусти крадькома листочок,

Поки дід Кость не вгледів з-під бриля.

Бо гріх не випити води ковточок,

Було б не варто й їхати здаля.

В старій криниці розживусь водою,

В котрій до ранку плавали зірки

І водночас, де кладка під вербою,

Наріжу оберемок осоки.

Напрочуд гарно, тепло, ніжно, задушевно пише Галина Литовченко про
Крим. У неї воістину велике й добре серце, у якому сплелися, як у вінку дві
любові, що взаємодоповнюють одна одну, - любов до Київщини та любов
до Криму.

Прозова збірка «Далеке літо» - невеличка повість для дітей середнього та старшого шкільного віку. Це спогади з дитинства про рідне село, сповнені щедрої любові до його нинішніх мешканців та тих, що відійшли у інший світ.

Микола Устимович Драчук – поет, гуморист, автор збірки поезій і гумору «Село і сонечко дитинства. Посміхаймося» (2010). Проживає у смт Немішаєве Бородянського району на Київщині. Пише поезії, гумористичні твори. Він не сатирик, він - український гуморист. Гумор у нього трохи лукавий, але лагідний. Мудре, гостре слівце так і скаче сторінками, викриваючи всілякі вади та недоліки. Образність його мови саме і є ознакою майстерності.

Поетична збірка життєвого надбання, що накопичувалося роками, - збірка, в якій трепетно-наївні спогади дитинства та юності поряд з філософським осмисленням сьогодення і бачення навколишнього світу.

Руде Село – моє село

(…) Ти є! І світ, що є навколо,

- Він у тобі. Це твоє " Я".

Дитинство, юність, хата, школа,

Дідів, батьків твоїх сім’я.

І те село на Україні,

Що по історії бреде.

Село у вербах, у калині,

Село батьків моїх Руде. (…)

Віра Григорівна Лимар - автор збірки поезії «Гортаю сторінки життя» (2012). Ця збірка поезій увібрала в себе багато сторінок життя автора, нашого народу, рідних та близьких. В них звучать мелодії, ритми і барви як самої природи так і душі людської. Фото, які ілюструють цю збірку, відображають різні періоди у житті Віри Григорівни.

У своїй творчості переспівується з Галиною Литовченко: ті ж вулиці, левади по яких бігала босоніж, стара груша, калачики і спориші на подвір’ї, рідний поріг, на якому завжди зустрічала мама.

Я хочу, щоб слова мої

Зігріли вас у дні печалі.

Щоб батька, матір і свій рід

Ніколи Ви не забували.

Щоб радість множили слова,

Спогади славні навівали.

Бо кожне слово – це про вас,

Мої хороші, милі люди.

Щоб ви щасливі всі були

І успіх з Вами завжди буде. (…)

Зі словами вдячності перед дорогими гостями виступив голова села Віталій Борисович Федорчук. Поспілкувалася з гостями і місцева поетеса Лариса Володимирівна Масненька, яка постійно підтримує зв’язок з видатними земляками та взяла участь у підготовці зустрічі.

Всі учасники заходу відвідали Свято-Троїцький Храм, справжньою окрасою якого є Рудосільська ікона Божої Матері, яка, за переказами, має цілющі властивості лікування від хвороб і часто приходила на допомогу.

Кiлькiсть переглядiв: 55

Коментарi